Вони просто інші…

sh1_1600x1200Створена за ініціативи Марії Василівни Щибрик у 1993 році школа «Життя» об’єднала батьків і дітей, яких держава залишила сам на сам з їхньою бідою. Школа вже 18 років є другою домівкою для дітей з особливими потребами та їхніх батьків, які знаходять тут розуміння, піклування та дієву допомогу.

20 квітня до Київської школи «Життя» з подарунками та привітаннями зі світлим святом Паски завітали представник фірми «Кронос» Світлана Борисівна Ліфанова та співробітник цієї фірми, учасник «Громадянського Корпусу», підприємець та лікар-хірург за освітою Станіслав Широков. Це не перший їхній візит до цього закладу: цих людей добре знають діти та їхні батьки, а під постійною опікою пана Станіслава знаходяться двоє дітей, що навчаються у цій школі.

sh2_1600x1200

Марія Щибрик, Людмила Широкова, Станіслав Широков, Світлана Ліфанова

Директор школи «Життя» Марія Щибрик: «Так склалось, що у 1986 році моїй доньці у віці року і семи місяців зробили щеплення проти кору. Вона його не перенесла. Діагнозу у нас в країні зробити ніхто не міг. І лише у 1991 році у Лондоні нам поставили діагноз «аутизм». Там же, у Великобританії, ми відвідали школу, де навчають таких дітей. У ній протягом шести місяців ми проходили перевірку на здатність до навчання, яку профінансував муніципалітет Лондону за клопотанням директора школи. В Україні я 18 років працювала вчителем молодших класів, тому придивлялася до методик, що використовували у школі. У мене виникла ідея створити подібний заклад і у нас. Я побачила, що є інші діти, інші люди, які живуть у якомусь своєму світі. Але вони живуть, вони мислять, у них є душа. Вони відчувають любов, і все навчання у нас побудоване на любові. Ми взяли світовий досвід роботи з такими дітьми, використовуємо адаптовані нами закордонні методики – американські, британські та німецькі. За 18 років завдяки нашій школі 63 дитини офіційно пройшли психолого-медико-педагогічну реабілітацію. Ми все робимо власними силами. Все фінансуємо за власні кошти – з тих грошей, що отримують діти по інвалідності та за рахунок спонсорів. Якщо держава не дає таким дітям шансу, вважаючи їх соціально небезпечними, то шанс маємо дати ми. У нас працюють два логопеди, два психологи, вчитель лікувальної фізкультури, два вчителі комп’ютерного навчання. У нас є дві групи – молодша і старша. На групових заняттях ми прививаємо навички спілкування, а на індивідуальних кожна дитина займається за окремою програмою. Підбираємо ключик до кожного, розвиваємо здібності, які у них є – музичні, комп’ютерні. Діти співають, танцюють, малюють картини. Місія нашої школи – не затримати їх тут і сховати від життя, а інтегрувати їх у нього».