Столичний бізнес та Майдан
- Деталі
- Опубліковано: Неділя, 06 квітня 2014, 21:58
- Перегляди: 2358
Протягом останніх місяців у настроях вітчизняного суспільства відбулися докорінні зміни, відбувся злам старих стереотипів та поява нових форм мислення людей. Зміни далися важко, були численні людські жертви, а держава стала на роздоріжжі свого існування. У вирі буремних подій закрутило і столичний бізнес, де настрої поляризувалися від настороженого спостерігання до цілковитої фінансової, матеріальної та моральної підтримки, і навіть участі в протестах. Столичні підприємці надавали свої приміщення у центрі міста для обігріву, харчування та лікування людей, а подекуди й забезпечували їх засобами захисту. «Громадянський Корпус» поцікавився у київських підприємців та гостей міста, як пережив столичний бізнес революційні події.
Дмитро Соболь, підприємець, ГО «Громадянський Корпус»:
«Зараз бізнес у зв’язку з ситуацією, що відбувається в країні, взагалі почувається погано. Немає купівельної спроможності, бюджетникам нормально не сплачують. Відповідно вони не приносять ці кошти до роздрібної торгівлі (нині вона, власне кажучи, відсутня). Відтак немає можливості розширюватись – тільки б «залишитися на плаву». Якусь активність можна простежувати лише в мегакомплексах.
Проходила така інформація, що на ринку «Юність» підприємці та орендодавці вже домовилися про суттєве зниження орендної плати, оскільки бізнесу тепер реально важко.
Як події на Майдані досягли свого піку, ми на лівому березі 19-20 лютого зачинилися, бо по радіо повідомили, що десь містом «тітушки» масово створюють безлад, дестабілізують ситуацію. За виключенням цих днів працювали весь час».
Наталія, продавець у кіоску з атрибутикою:
«Коли найбільше стріляли (у вівторок, здається), ми зачинили кіоск і він не працював аж до неділі, 23 лютого. Тоді було видно, що готуються до штурму – укріплювали барикади, готувалися. І ми також припинили роботу. Однак, саме тут нічого особливого не відбулось, на Хрещатику жоден кіоск шкоди не зазнав».
Сергій Жуков, підприємець, ГО «Громадянський Корпус»:
«Мій кіоск був практично в епіцентрі подій, на початку вул. Хрещатик. Перші кілька днів на початку грудня (дату зараз не скажу точно), під час першого народного віча продаж збільшився, ми навіть перейшли на цілодобовий режим роботи (людей було багато). Зростання тоді було відсотків на 50, це точно. Проте далі, коли на Майдані почали організовуватися палатки та безкоштовна кухня, продаж пішов практично «в мінус», не окупалася ані оренда, ані зарплатня продавців. Незважаючи на це, ми тоді влаштували акцію під назвою: «Підкріплення прибуло». О дванадцятій ночі та дванадцятій дня хлопцям з Майдану ми роздавали по двадцять млинців з начинкою.
З від того часу торгівля так і не поновилася. Точки відтоді працюють «як є»: ми з орендодавцями передивилися вартість оренди, і, відповідно, зараз працюємо «в нуль».
На початку грудня також були невеликі провокації, коли підійшов одинак в касці-масці з неадекватним поглядом, почав вимагати годувати його безкоштовно на постійній основі, «виходячи з революційної ситуації». І що цікаво, його віднадили самі покупці. Потім виявилося, що цей провокатор якось поцупив в іншого підприємця кавомашину.
В ті дні активно торгували підприємці також українською і європейською символікою – можна сказати, за дуже значними цінами і ніхто їм не забороняв.
За тиждень до 18-20 лютого ми не працювали – на Майдані було оголошено евакуацію, пробігли і попередили по всім торгівельним точкам. Відповідно мене продавці повідомили, я зателефонував іншим підприємцям – ті підтвердили, що дійсно планується наступ «Беркуту», була така інформація. Але тоді, власне, нічого не відбулося.
А от 18-20 лютого, коли почали стріляти, практично всі позачинялись, і десь протягом тиждня відслідковували інформацію через ЗМІ».
Аня, продавець, кіоск з гарячими напоями, Хрещатик:
«Ми працювали практично весь час, люди постійно підходили. Щодо найгарячіших днів у лютому – не знаю, саме тоді не виходила на роботу. Зараз теж працюємо, однак видно, що зараз у людей на перший план виходять нематеріальні цінності, а вже потім все інше».
В’ячеслав Богачик, підприємець, представник ГО «Громадянський Корпус» у Шевченківському районі м. Києва:
«Ось кіоск, що знаходиться безпосередньо на Майдані, розкажу саме про нього. Саме тут торгівля була різною – коли велика кількість людей збиралася, було нормально. Однак,
здебільшого у цей період роботи не було – у нас об’єкт пов’язаний з продуктами харчування, а Майдан забезпечувався повністю киянами, були польові кухні, де роздавали все безкоштовно. Для нас це було некомфортно.
Якийсь час до нас підходили непевні різношерстні формування і вимагали гроші, погрожували закидати кіоск коктейлями Молотова. Виявилося, що то були колишні «афганці», які збилися в бандформування, і, як то кажуть, «без прапору та батьківщини», видавали себе за майданівців. Закінчилося все зверненням до самооборони Майдану, яка оперативно владнала ситуацію. Співробітник у нас тут працює ввічливий і в нього відносини з Майданом були нормальні.
Під час стрілянини 18-20 лютого підприємців попереджували про необхідність призупинити роботу – ми не працювали, але співробітник знаходився поруч на випадок пожежі чи чогось схожого. На інших точках також ледь пережили січень-лютий (найважчі місяці). Однак зараз потеплішало і робота дещо налагоджується».
Руслан Кириленко, колишній підприємець з Санкт-Петербургу, представник прес-центру Майдану:
«На найгарячіші дні не потрапив. Я взагалі збирався на Олімпіаду до Сочі, не на Майдан. Однак поспілкувавшись зі своєю київською знайомою, відчув, що повинен бути тут – зараз така ситуація, що треба думати про інші цінності. Я полишив там свій бізнес (рекламував великі компанії), про гроші зараз не думаю – бачу себе як звичайний боєць армії Майдану, де ніхто не піклується про гроші.
Тут, знаєте, ночами провокації бувають, якісь люди на підпитку зі зброєю приходять –
а потім показують Майдан як осередок бандитів.
Нещодавно з нами заспілкувалися з Сумскої області підприємці, громадські діячі – вони створили там осередок для самозахисту (у них там «під шумок» активізувалися рейдери, практично контрреволюція відбувається, намагаються бізнес відібрати). Зараз йде координація, самоорганізація. У когось склалося враження, що все закінчилось. Насправді все ще тільки розпочинається. Це лише проміжний етап. Далі має залишитися ідейний «кістяк», який знає за що стоїть. Люди, на відміну від 2004 року, прагнуть отримати впевненість у тому, що їх після використання не «кинуть».
До бізнесу в межах барикад ставлення неоднозначне. Треба розуміти, що деякі підприємці роблять гроші практично на крові, доходить мало ні до стрілянини і бійок з особливо нахабними. Наприклад, ходить тут один з голубами і пропонує фотографуватися, а далі задирає захмарну ціну. І не минути конфлікту, якби той «бізнесмен» вчасно не зорієнтувався і не забрався геть.
Звичайно, є й туристи, тут це потрібно – сувеніри якісь продавати, щоб був якийсь інтерес. Однак не треба ставити заробіток понад усе, понад кров, що пролилася на Майдані, про яку всі мають пам’ятали. Наприклад, коли 8 березня тут люди квіти продавали, дівчатам вони букети роздавали безкоштовно. Ось це – людський підхід».
Олександр Кудря, віце-президент ГО «Громадянський Корпус»:
«Основна тенденція останніх місяців – загальне скорочення бізнесу. Щоб у цьому переконатися, не треба звертатися до якихось примарних речей, достатньо лише поцікавитися у своїх знайомих (які дивляться, слухають та бачать, що відбувається). І це не має стосунку до політичних симпатій певних інших осіб.
Малий та середній бізнес в Україні завжди мав достатньо проблем з владою, однак найбільші втрати відбуваються, коли політики чи інші зацікавлені сили починають «розхитувати» ситуацію. Людям тоді немає на що сподіватися, вони перестають «грати» на довгу перспективу. В такий час падає і попит населення на товари та послуги, що особливо відчутно малому та середньому бізнесу – знижуються прибутки підприємців.
Відтак розуміємо, що «гроші люблять тишу» і нормальне суспільство її любить так само. В історії безліч прикладів, коли нестабільна ситуація в країні, політичне протистояння чи навіть громадянська війна не призводили до економічного благополуччя. Це завжди тільки руйнація. Ейфорія перших днів швидко проходить, а потім починаються сльози, бруд та насилля. По-іншому ще ні у кого не виходило.
Тому головною задачею я бачу зміну, поліпшення умов роботи підприємців, вдосконалення податкового, митного та адміністративного законодавства, наближення його до європейських зразків».
Таким чином, більшість підприємців відзначає, що бізнес зазнав глобального впливу революційних подій в Україні і перебуває у стані вичікування. Однак, багато з них збагнули просту істину – жодного успішного підприємництва без соціального орієнтованого, людського обличчя, без скоординованості дій, бути не може.
Коментарі
ВКонтакте