Особливості національного лобізму (інформація ЗМІ)
- Деталі
- Опубліковано: Вівторок, 02 вересня 2014, 10:31
- Перегляди: 1903
Влада і бізнес приречені бути у спілці, яку в Україні часто сприймають як корупцію. Чи так це насправді? (Матеріал Forbes.ua)
Де пролягає межа між цивілізованою співпрацею з владою та корупцією, в Україні буває непросто визначити. Президент Американської торговельної палати в Україні Бернард Кейсі та голова ради підприємців при Кабміні Леонід Козаченко на прохання Forbes обговорили особливості національного лобізму.
– Як гадаєте, чому в Америці лобізм – цивілізований інструмент співпраці влади та бізнесу, а в Україні це поняття має швидше негативний відтінок і відразу передбачає корупцію?
Леонід Козаченко: – Насамперед проаналізуймо, як така діяльність організована в США. Взаємодія між бізнесом і владою на всіх континентах часто передбачає корупцію.
Бернард Кейсі: – У США є велика кількість організацій, які взаємодіють з урядом. Це можуть бути певні лобі-групи, які налагоджують діалог із владою від імені окремих галузей чи компаній. Водночас у столицях штатів є торговельні палати, які ведуть активний і конструктивний діалог з урядом і сприяють участі бізнесу в розробленні державних програм економічних реформ. Ми робимо те ж в Україні.
Л.К.: – Найголовніша відмінність – в Україні немає законодавчої бази, яка б визначила принципи такої діяльності. Коли ми говоримо про процес лобіювання, чи то окремих типів проектів, чи технологій, чи просто інтересів великих компаній, ми не знаємо переліку механізмів, передбачених у рамках такої діяльності. У США є закон про регулювання лобізму, його ухвалили кілька десятків років тому, і відтоді він зазнав лише незначних змін. Я читав цей документ багато разів – він гранично конкретний, точний і ясно визначає, що таке лобізм; у ньому розписано процедури, як виконувати таку роботу. Наприклад, серед основних вимог закону – якщо ви працюєте на користь якоїсь компанії й отримуєте за це гроші, така інформація повинна бути публічною. Усе прозоро, зрозуміло, і це працює.
Умовно кажучи, якщо ви хочете обілити репутацію Віктора Януковича, ви можете поїхати в США й абсолютно офіційно ініціювати таку програму. Єдина умова – усе має бути зроблено відповідно до американського законодавства. В Україні нема такого закону. У нас є закон про асоціації, але він суттєво відрізняється від американського аналога, і не у кращий бік. Тому будь-який подібний крок завжди розглядатимуть як щось корупційне, брудне, неможливе тощо.
– Зважаючи на ваш досвід, у якій країні діалог між владою та бізнесом вибудовано еталонно?
Б.К.: – Ідеального варіанту нема. У всіх країнах бізнес більшою чи меншою мірою є учасником процесів, які відбуваються в країні. Що ж до нас, то ми не представляємо інтересів окремих компаній – ми виступаємо за реформи, які, віримо, допомагають розвивати економіку країни.
Л.К.: – Я думаю, що, можливо, один із найкращих прикладів – ЄС. Відповідальне громадянське суспільство багато в чому визначає якість співпраці влади та бізнесу. У США також хороша ситуація. Я багато разів спілкувався з американськими конгресменами і навіть вступав із ними в дебати. Треба віддати належне: вони ніколи не вважали це втручанням у внутрішню політику США, хоча я критикував їхні дії. Жодного разу я не стикався з реакцією у форматі: «Слухай, це не твоя справа. Чому ти приїхав сюди з якоїсь далекої країни і навчаєш мене, як мені робити?» Ніколи. В Україні все інакше. Хочете переконатися – прийдіть у парламент і порадьте, що їм робити і як виправити очевидні згубні для бізнесу помилки, і подивіться на реакцію. Гарантую: вони почнуть кричати про втручання в свою роботу й тиск на депутатів.
Б.К.: – Ми постійно так робимо – приходимо і кажемо. Я б описав взаємини з українським парламентом як конструктивні. Нещодавно було підписано меморандум про співпрацю з Комітетом ВР з питань паливно-енергетичного комплексу. Ми допомагаємо просувати реформи, спрямовані на розвиток енергетичної промисловості в Україні. Минулого року ми брали участь у розробленні угоди про пайовий розподіл вуглеводнів, закону про лібералізацію ринку електроенергії. Тепер ми працюємо над іншими пропозиціями – у сфері відновлюваних джерел енергії. Повторюся: не існує ідеальних відносин між бізнесом і урядом – ні в США, ні в Україні. Але ми фокусуємося на тому, щоб покращувати їх.
Л.К.: – Я пам'ятаю, як наприкінці 1990-х US Ex-Im Вank реалізовував першу програму з надання страховки на постачання в Україну партії техніки John Deerе. Ми від імені асоціацій виступали тоді за те, щоб реалізовувати цю програму з приватними українськими компаніями, а не з урядом країни, але банк розсудив інакше. Через місяць під час візиту до США я виступав у Вашингтоні на конференції CNFA і розповів, що фактично US Ex-Im залучений у корупцію, стимулюючи в Україні програму, в рамках якої наживаються офіційні особи. Був скандал, у US Ex-Im виникли великі проблеми, вони навіть намагалися забрати обладнання назад, але до того моменту значна його частина вже пішла в невідомому напрямку. Зізнаюся: я не відкидав, що після того, як спровокував такий скандал, в Америці я не буду бажаним гостем, з'являться проблеми з візою тощо. Нічого подібного! Єдине запитання, яке мені поставили: «Ви могли б оформити свої заяви на папері, офіційно?» Я це зробив. І такої ж відкритості хочу для України.
– Що відбувається, коли співпраця між бізнесом і владою порушується чи починається протистояння?
Б.К.: –Дивімося трохи позитивніше. Коли цей зв'язок є, то ми можемо просувати реформи, які допоможуть стимулювати приплив інвестицій, зростання економіки, модернізацію підприємств, створити нові робочі місця для українців, що, зрештою, принесе більше доходів від податків для держави. Тому наша мета – постійне конструктивне залучення уряду у просування важливих реформ.
Л.К.: – Усе залежить від того, із яких саме питань виникають суперечності між бізнесом і владою та наскільки вони принципові. Найпростіший приклад: уряд має намір підвищити податки. Оподаткування завжди є питанням номер один для бізнес-спільноти, та іноді (навіть часто) така ініціатива сприймається не надто толерантно. І тут завдання не просто щосили, всіма можливими методами опиратися цьому рішенню, а запропонувати альтернативний спосіб наповнення бюджету й довести, що такий варіант буде вигіднішим.
Цей рецепт однаковий і в Україні, і в США, але кон'юнктура для його застосування абсолютно різна, оскільки в Україні все ускладнюється корупцією. Ця проблема завжди маячить перед українським бізнесом, і будь-яке рішення, будь-яку ініціативу уряду бізнес розглядає через призму корупції. Найчастіше підприємці не лояльні до ініціатив, які створюють додаткові перешкоди, вимоги, дозволи, отримати які в Україні в усі часи було непросто. Але найчастіше шкоду саме таких ініціатив буває важко обґрунтувати чиновникам і переконати їх відмовитися від них. Бізнес прямо говорить: ось тут, на цьому етапі, нам треба платити «під столом», тож, будь ласка, усуньте цю перешкоду. Як правило, відповідь влади негативна, причому одразу ж знаходиться чимало аргументів для відмови. Мовляв, якщо ми усунемо сертифікат чи ще щось, то ви своєю безконтрольною діяльністю створите проблеми для навколишнього середовища тощо. В Америці значно менше таких проблем.
Б.К.: – Питання оподаткування та його змін актуальне скрізь. Ми рекомендували переглянути недавнє підвищення податкового тягаря для промислових галузей економіки і, замість цього, забезпечити виконання податкових зобов'язань. Це дасть змогу вивести економіку з тіні і збільшить податкові надходження до бюджету. Що в кінцевому підсумку може призвести до зменшення податкових ставок для бізнесу, залучення нових інвестицій, стимулюватиме економічне зростання. Також необхідно працювати над викоріненням корупції і в податкових адміністраціях. От уже кілька альтернатив прямому підвищенню податкових ставок.
– Ви кажете, що українські чиновники чують бізнес. Але як тоді трактувати різке зростання ставок акцизів?
Б.К.: – Зміни відбулися так швидко, що ми не змогли вплинути на процес. Наша позиція гранично чітка: податкова політика повинна бути прозорою і прогнозованою. Саме відомство з питань оподаткування та митної політики стало відкритішим, це не можна не визнати. Що ж до розроблення податкової стратегії, то тут ми активно співпрацюємо з урядом і сподіваємося разом змінити підходи до її формування.
Зокрема, нещодавно ми провели зустріч із міністром фінансів Олександром Шлапаком, на якій були присутні керівники найбільших українських і міжнародних компаній. У них була дуже продуктивна дискусія. Тим більше що принципових розбіжностей у нас нема: всі чудово розуміють, що в країні важка фінансова ситуація, і всі хочуть, щоб пан Шлапак зміг зібрати достатньо грошей для виконання бюджетних зобов'язань, зокрема соціальних.
Л.К.: – Я б хотів дещо додати щодо акцизної політики українського Кабміну. В Україні існує масштабне нелегальне виробництво алкоголю. Наприклад, приблизно 40% від загального обсягу виробництва горілки – в тіні, без сплати будь-яких податків. Тому ми наполягаємо, щоб уряд насамперед усунув цю проблему, і подали низку пропозицій, як урізати таке нелегальне виробництво. Головне – ліквідувати монополію держави на виробництво спирту і провести повну приватизацію цієї галузі. Так вчинили в усіх європейських країнах і навіть в СНД, крім Білорусі. Якщо ми досягнемо успіху в цьому, то не потрібно буде підвищувати акцизи. Бюджет отримає від приватизації близько 1 млрд гривень, а щорічна прибавка надходжень (не в кишеню чиновника, як було й поки що залишається) від сплати акцизу збільшиться на 1,5–2 млрд гривень. Але, чесно кажучи, ніхто не поспішає розв'язувати цю проблему, наші пропозиції все ще лежать на столі.
– У цьому контексті: із якими міністерствами комунікації налагоджені добре і з якими – навпаки?
Б.К.: – У нас поки що не виникало жодних проблем в організації діалогу з представниками влади, новий уряд дуже відкритий. Я спілкувався з міністром економічного розвитку і торгівлі Павлом Шереметою, міністром АПК Ігорем Швайкою, міністром фінансів Шлапаком, міністром інфраструктури Максимом Бурбаком, керівником податкової Ігорем Білоусом, керівником Митної служби Віталієм Науменком та іншими. За підсумками цих зустрічей, я прийшов до висновку, що канали для комунікацій відкриті, і ми продовжуватимемо робити свій внесок у просування основних пунктів програми економічних реформ на благо українців.
Л.К.: – Я згоден, що ці міністерства найгнучкіші й відкриті для цивілізованого спілкування. Я особливо виділив би Міністерство економіки – тут завжди готові до будь-яких видів співпраці та дискусій. Це відомство, безумовно, номер один. Інші більш-менш доступні.
– Є думка, що така відкритість – елемент самопіару міністра економіки.
Б.К.: – Я неодноразово розмовляв із Павлом Михайловичем, і наші погляди на розвиток української економіки збігаються з багатьох питань. Шеремета брав участь у запуску Brain Basket Foundation, проекту, мета якого – створення 100 000 робочих місць і збільшення доходів у сфері IT на десятки мільйонів доларів до 2020 року. Наші плани з розвитку аерокосмічної галузі, пропозиції щодо дерегуляції АПК, залучення прямих іноземних інвестицій у розвиток традиційних і поновлюваних джерел енергії також знаходили в нього відгук. Тож можна констатувати, що в нас установилося порозуміння.
Л.К.: – Ми проводили невелике дослідження серед бізнес-спільноти: запитували членів різних асоціацій, чи підтримують вони нинішній уряд. Відповіді частіше були зі знаком мінус. Кабмін Арсенія Яценюка, на мою думку, кращий, ніж уряд Миколи Азарова, але все одно більшість людей йому не симпатизують. Це насамперед плата за ухвалення деяких непопулярних рішень, зокрема в рамках вимог МВФ, а також повільність у подоланні корупції. Уряд підвищив ціни на газ, скоротив деякі соціальні програми тощо. І водночас Кабмін поки що не зробив значущих конкретних кроків для поліпшення бізнес-клімату. І майже нічого не зроблено для викорінення корупції. Ось чому бізнес-спільнота, все ще не дуже довіряючи цьому Кабміну, намагається підштовхнути його до активніших кроків на шляху знищення корупції, на шляху створення нових можливостей, формування сприятливого середовища для залучення інвестицій тощо.
Про це ми плануємо відкрито говорити з урядом на майбутньому Національному бізнес-форумі та пропонувати конкретні шляхи розв'язання цих проблем.
Б.К.: – Ми ширше дивимося на ці процеси. Американська торговельна палата в Україні конструктивно співпрацює з українським урядом понад 20 років. У нас хороші робочі відносини з головними фахівцями в різних відомствах, і навіть коли відбуваються зміни на рівні міністерств, ми можемо вносити поліпшення й рекомендації. З деякими міністерствами у нас запущено спеціалізовані програми. Наприклад, із Мінекономіки, МінАПК та Мінфіном ми намагаємося добитися перегляду податкових ставок. Із питань боротьби з корупцією ми працюємо з Міністерством юстиції, міжнародними організаціями, як-от Transparency International, USAID. Також у нас є програма з поліпшення корпоративного управління держпідприємствами, яких в Україні близько 200. Підвищення ефективності їхньої роботи, зростання податкових надходжень від держхолдингів, приватизація частини з них були метою багатьох урядів.
– Ви не думаєте, що побудова нових корупційних схем відбудеться найближчим часом – просто це коштуватиме трохи дорожче, ніж підтримка старих?
Л.К.: – Ні, занадто велика різниця у вихідних умовах. У нас друга революція за останні десять років, але вона відрізняється від попередньої. У боротьбі за краще майбутнє країна втратила сотні людей, на вулицях ще не висохла їхня кров, і це не можна скинути з рахунків. Люди, які здобули владу такою ціною, я певен, усвідомлюють усю міру відповідальності. Вони повинні відрізнятися від попередників і старанно працювати над поліпшенням бізнес-середовища, усуненням корупції, створенням нових робочих місць, зробити так, щоб у більшої кількості людей була можливість зайнятися підприємництвом і чесно платити тільки податки, а не хабарі. Для чого приховувати: не всі політики мають таку мету. Це проблема. Частково вона породжена прийдешніми виборами – після виборів президента в нас будуть вибори в парламент. Тобто багато чиновників усвідомлює, що вони у своїх кабінетах перебувають тимчасово, і тому не бояться приймати правильні рішення саме тут і зараз. Мета номер один – отримання грошей від МВФ. Ви не надто стурбовані тим, як підвищення цін на газ чи ліки вплине на рівень життя звичайних людей України, ви не дуже стурбовані наслідками таких ініціатив для бізнес-спільноти, адже, можливо, через три місяці вас тут уже не буде.
– Якщо в Україні ухвалять закон про лобізм і цей процес стане зрозумілішим і прозорішим, чи знизить це ризик виникнення корупції?
Л.К.: – Де-факто лобізм в Україні є. Мало не щотижня асоціації пишуть звернення до уряду, направляють відкриті листи, проводять переговори... Проте я впевнений, що для вдосконалення цього процесу, надання йому більшої прозорості та ефективності такий закон потрібен.
Б.К.: – Я хочу прояснити, що АТП не бере участі у просуванні такого механізму в Україні. Чи хоче країна, щоб лобізм був частиною законодавчої системи, – вирішувати їй. Ми виступаємо за трансформацію бізнес-середовища, що допоможе економіці зростати і, відповідно, призведе до покращення життя всього населення. Те, що ми робимо, абсолютно прозоро, уряд знає, чим ми займаємося, – представляємо інтереси бізнес-спільноти. Паралельно ми також допомагаємо українським чиновникам, різним держустановам, задіяним у залученні іноземних інвестицій, розвивати проекти такої співпраці. Якщо Верховна Рада захоче ухвалити закон про лобізм, ми будемо раді надати інформацію про нашу діяльність і найкращі світові практики, які дають змогу зробити цей механізм максимально ефективним.
Коментарі
ВКонтакте