Коли вірші не втримати в душі

• | Друк |

Деталі

Опубліковано: Вівторок, 10 березня 2015, 17:38

Перегляди: 2904

Художниця Леся Тищенко та поетеса Юлія Ющенко познайомилися більше року тому, під час буремних подій на Майдані. Тоді вони просто співпереживали подіям.

Коли розпочалася війна на Донбасі, Леся Тищенко після подорожі дорогами бойових дій написала цикл картин, а Юлія Ющенко створила цикл поетичних форм в якості епіграфів до творів живопису.

Юлія Юхимівна згадує, що потяг до творчості мала ще з дитинства, як і багато її родичів (всі ж бо походили з роду великого Кобзаря!). Однак ще в юному віці мама Юлії Юхимівни вблагала доньку забути про свій талант (ще свіжою була пам'ять про репресованих родичів). Так і минали роки, плинуло життя. Та, видно, свою долю не обійдеш – вірші стукали до серця, до душі, до голови – просилися на волю. Снилися віщі сни, великий предок спонукав взятися за перо – і за два десятиріччя світ побачили кілька збірок, які часто торкаються найважливіших проблем сьогодення – Чорнобильської трагедії, патріотичного виховання. Остання збірка, що вийшла минулого року, має присвяту Кобзареві («Кобзар моєї епохи»), поетеса завжди відчуває поруч з собою незриму постать батька Тараса.

Основою віршів Юлії Юхимівни є переконання у тому, що людина без віри не має щасливої долі, лише духовні засади здатні принести мир та злагоду нашому народу. Тому військові дії справили на неї сильне враження, спонукали висловлювати почуття у поетичних творах.

 

            * * *
Стоїть художник серед поля,
Назустріч йде сумний поет
І чорні кольори недолі
Як свідок стеляться в дует.
Який цей образ був багатий
В відтінках кольорів доріг?
Московський ворог-змій зубатий
гранатометом знищить з ніг.

 

ПОКЛИК ЧАСУ

Поміж Землею й Небом – оксамит,
Сріблясте сонце в синім видноколі,
Тече життя, в цвітінні дивосвіт
Як хочеться кричати в повний голос:
Ой красень світ, зелено рослий блиск,
Братерська праця рук – пошани й слави!
Страшна війна будує обеліск,
Навіщо гра кривава йде без правил?
Дорога давня, час настав новий,
А мати проводжає знову сина,
Невже родила сина для війни,
Розлука і любов, у чім причина?
Це поклик часу в гомоні століть,
Чи мо' зненацька братська йде розплата?
Чи «Одкровення» принесло ту мить,
Імперія вбиває свого брата...

 

                * * *
Червоні гради рвуть міста і села,
Маленькі ангели ринають із небес
І крикнула ворона невесела,
Упав на дзьоб ланцюг,
Золотий хрест!

• < Попередня
• Наступна >