Відчути себе частиною великого
- Деталі
- Опубліковано: Вівторок, 18 березня 2014, 11:29
- Перегляди: 2306
Роман Солодкий – випускник Київського суворовського училища. Про відродження системи кадетської освіти та необхідність виховувати справжню державну еліту він розповідає «Кадетському журналу» як член правління Всеукраїнської Асоціації «Кадетська співдружність» і співзасновник «Фонду відродження кадетських корпусів в Україні».
В той час, коли я робив свій вибір, офіцер – це була людина, на яку можна було рівнятись. Бути військовим було почесно. Тому я вирішив йти до суворовського училища. Як кажуть, є така професія – «Батьківщину захищати». Після закінчення восьмого класу я одразу ж, без вагань, вступив до Київського суворовського училища.
Завдяки навчанню там, у мене, як і у багатьох інших вихованців, з’явилися якості, які мають бути в кожного чоловіка – захисника Вітчизни. Там ми загартувались – і морально, і фізично. Навчились дисципліні й самодисципліні. Саме в той час зароджувалась справжня чоловіча дружба. Ми спілкуємось і сьогодні, не зважаючи на те, хто і де знаходиться. Намагаємось не втрачати зв’язку, допомагати один одному. Така спільність – суворовська – результат нашого виховання.
Я вдячний всім офіцерам і вихователям, які зробили з нас справжніх людей. Хотів би відзначити командира взводу – Валерія Романова, командира роти Михайла Вострікова, який умів просто пояснити складні життєві речі, вдячний я старшині роти Василя Красуленко, який прививав нам любов до праці, В’ячеславу Дишлюку, який проводив з нами багато часу, залишаючись черговим по роті, начальнику навчальної частини Віктору Івановичу Яцині, який чітко і жорстко виконував свою функцію, начальнику училища Віктору Павловичу Сидорову, який був для всіх нас яскравим прикладом для наслідування, коректною і доброю людиною, до якої можна було звернутись по допомогу в будь-якому питанні, і багатьом іншим.
Після закінчення суворовського училища я вступив до Київського вищого загальновійськового училища, де готували кадри для військової розвідки. Там продовжувався процес формування особистості, розпочатий у суворовському училищі. Нашими викладачами були офіцери, багато з яких пройшли війну в Афганістані. Вони намагались передати нам свій досвід. І, сподіваюсь, передали. Серед них були люди, яких можна назвати еталоном офіцера.
Більшість з нас справді хотіла служити в армії, яку ми звично називали оплотом держави. Ми відчували себе частиною великого – держави, в якій жили і яка нас виховувала. Роки, проведені в суворовському та військовому училищах, я вважаю одними з кращих у своєму житті.
З часом усвідомлення того, наскільки ефективною була ця система виховання, приклад чудових людей, вихованих нею, привели мене і моїх колег до думки створити «Фонд відродження кадетських корпусів в України». Історично, кадетські корпуси – це втілення найкращих традицій освіти, виховання особистості, лідера, людини, якій не байдужа доля держави. Цей надзвичайно багатий досвід необхідно відроджувати й застосовувати в сучасних умовах.
Впливати на долю країни, змінити ситуацію на краще може нове покоління лідерів, виховане на таких традиціях. Адже відсутність державної ідеології, байдужість до молоді поступово призвели до втрати мети, не розуміння того, куди ми йдемо, заради чого живемо. Ми сподіваємось змінити цю ситуацію.
Почали ми з об’єднання всіх випускників, які живуть в Україні. Біля витоків цього руху стояли Віктор Іванович Яцина і Володимир Віталійович Чеповий, яких можна назвати його піонерами. З часом до ініціативи приєднались Андрій Максимов, Роман Сазонов, Віталій Сазонов, Григорій Овчаренко, я… Безумовно, про всіх тут не скажеш, але є ще багато небайдужих людей.
За три роки нашими спільними зусиллями зроблено вже досить багато. Створений нами «Фонд відродження кадетських корпусів в Україні» зайнявся популяризацією кадетської освіти, практичним кроками цього стало створення кадетських класів у навчальних закладах Києва, зокрема, в інтернаті №23. Ця ініціатива здобула широку підтримку, кількість вихованців таких класів збільшується. Але головне – не перетворити цей рух на моду, а така тенденція, на жаль, вже є. Часто гарну ідею використовують для особистого піару. Але якісного не може бути багато. З кадетською освітою так само. За царських часів на території України було чотири кадетських корпуси: Володимирський, Одеський, Петровський Полтавський і Сумський, які вважалися одними з кращих серед 32-ох дореволюційних корпусів. Це були потужні освітні заклади, які виховували справжню еліту, і не лише військову. Історія знає багато державних діячів, науковців, митців – вихованців кадетських корпусів. З кадетського середовища у різні часи виходили відомі особистості, що з успіхом реалізували себе у «цивільних» професіях: письменники О. Купрін, В. Пікуль, М. Тургенєв, лексикограф і етнограф В. Даль, поет Е. Баратинський, дипломат і письменник О. Грибоєдов, художники В. Верещагін, М. Ярошенко, композитор М. Римський-Корсаков та багато інших.
Тому нам потрібна якість, а не кількість. Лише так можна виховувати справжніх патріотів, лідерів, громадян, які працюватимуть на благо держави. Хотілось би, щоб держава підтримувала нашу ініціативу, щоб чиновники розуміли велике значення виховання нової, справжньої еліти. Тому що це – в наших спільних інтересах.
Коментарі
ВКонтакте